Храми Києва

28.03.2023 22.10.2023

Храми Києва

Храми Києва – це справжня окраса нашої столиці, вони дають нам унікальну можливість доторкнутися до 1000-літньої історії нашої держави. Найстарішим збереженим храмом Києва та України загалом є Софіївський собор, який збудували ще в далекому XI столітті, тому ви в прямому сенсі можете доторкнутися до 1000-літньої історії, навіть погладити її або почухати за вушком 🤪 Найпершою ж мурованою церквою Київської Русі вважається легендарна Десятинна церква X століття, її фундамент можна побачити неподалік Національного музею історії України.

За своїм визначенням, храм є культовою спорудою, де проводяться богослужіння та різноманітні релігійні обряди, але незалежно від того, вірите ви в Бога або ні, старі київські храми також є важливими пам’ятками архітектури та історії, що приваблюють величезну кількість туристів з усього світу.

Наші храми пройшли дуже важкий життєвий шлях, їх неодноразово руйнували, вони страждали від пожеж та природних явищ, але їх однаково відбудовували, перебудовували та реконструювали. Нижче ми опишемо найбільш трагічні події, бо, щоби охопити геть усе, доведеться написати обсяг тексту аналогічний циклу «Колесо часу» Роберта Джордана.

Під час монголо-татарської навали на Київську Русь у 1237–1241 роках, ординське військо під проводом хана Батия в 1240 році захопило Київ. Вони вирізали велику кількість населення міста та практично знищили його, звісно, що постраждали й церкви, частину з них так і не відбудували, і знаємо ми про них тільки з літописів та переказів. Ймовірно, сильних пошкоджень церкви зазнавали й під час захоплень і розорень Києва 1169, 1416, 1482, 1651 років.

Масове відновлення та будівництво нових мурованих церков почалося орієнтовно тільки з 17 століття та тривало до початку 20 століття. У 17–18 століттях домінантним архітектурним стилем було українське бароко, саме в цьому стилі відбудовували й перебудовували старі храми (Успенський собор, Софіївський собор) та будували нові. Тому в статті ви побачите багато храмів у цьому стилі.

Ще однією жахливою подією стала Подільська пожежа 1811 року, котра була однією з найруйнівніших пожеж в історії Києва. Поділ, забудований тоді переважно дерев’яними будинками, вигорів практично ущент, усе дерев’яне повністю згоріло, а все кам’яне, включно із церквами, сильно постраждало.

Також варто зауважити, що за всю історію Києва на його території будувалося дуже багато дерев’яних храмів. Вони не змогли пережити численні руйнування та пожежі, часто, через свій технічний стан, їх розбирали та будували на їх місці нові дерев’яні або вже кам’яні церкви. Скільки сотень таких споруд безслідно зникло сказати важко.

Можливо, найтемнішим періодом історії Київських храмів є радянський період. 1920-ті роки ознаменували себе початком масових репресій проти церковних діячів та намаганням заборонити і знищити віру й церкву як явище в цілому. Священнослужителів розстрілювали та відсилали в заслання, а культові споруди закривали, забороняючи там богослужіння. Десятки унікальних церков були просто знищені, особливо безжально знищувалися храми виконані в традиційному українському стилі українського бароко. Ті храми, яким пощастило уникнути повного знищення, грабувалися та переобладнувалися на спортзали, кінотеатри, антирелігійні музеї, склади зерна, архіви, клуби тощо. Вцілілим церквам намагалися надати вигляду звичайних будівель. У планах більшовиків було і знищення Софіївського собору, для будівництва гігантського урядового кварталу з пам’ятником вождю революції, на щастя, ці плани не здійснилися, проте, у межах цього проєкту зруйнували Михайлівський Золотоверхий собор 12 століття.

У Другу світову війну більшість храмів зазнали пошкоджень. Під час німецької окупації богослужіння почали відновлюватися. Після визволення Києва радянськими військами гоніння на церкву поновилися. З допомогою всеможливих репресій, «братський» російський народ, паралельно із намаганням знищити нашу українську самоідентичність, намагався знищити і наше духовне життя. Повноцінно релігійне життя відновилося вже за часів незалежності України.

Переважна більшість храмів у сучасному Києві є православними, ще є трохи католицьких і ще менше протестантських храмів (три основні течії християнства) та всього декілька юдейських і ісламських релігійних споруд. Найбільшими православними конфесіями є автокефальна Православна церква України та Російська православна церква в Україні (Українська православна церква Московського патріархату).

Якщо з ПЦУ все зрозуміло, бо то наші чуваки й чувіхи 😎, то РПЦ, то повний капець. Це організація, що цілковито підпорядковується Москві, їх священники часто є вихідцями зі спецслужб чи активно співпрацюють із ними, вони постійно потрапляють у різноманітні корупційні скандали, вони промивають мізки вірянам та породжують сепаратиські й антиукраїнські настрої. Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну московські попи виступають коригувальниками російських ракет, вони переховують у себе російських військових злочинців та допомагають їхнім військовим обходити наші обороні позиції, у них постійно знаходять російські паспорти та антиукраїнські агітаційні матеріали.

Ми особисто побували в сотнях українських храмів і, чомусь, з агресією і неадекватною поведінкою стикалися тільки в храмах московського патріархату (проте, далеко не у всіх). Звісно, що не всі вони там «ватники», там є багато патріотів і патріоток, які вже вийшли зі складу РПЦ або їм не дають різноманітні перепони, що для них створює цей підрозділ ФСБ. Питання тільки до тих, хто навіть і не думає виходити зі складу церкви, котра підпорядковується країні, що щодня тисячами безжально вбиває наших чоловіків, жінок і дітей та радіє цьому.

Усього на території столиці є декілька сотень культових споруд, переважна більшість яких жодної архітектурної або історичної цінності не мають, а використовуються саме для богослужінь. Сучасні храми сильно поступаються своєю красою старим храмам. У нашій статті ми будемо намагатися показати найкращі та найунікальніші храми, а не всі підряд.

Увага стаття ще не повна й перебуває в процесі оновлення.

Показати більше

Зміст

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові. 2023 р.
Церква Спаса на Берестові. 2023 р.
Нартекс 12 ст. 2023 р.
Фрески грецьких майстрів 17 ст. 2023 р.
Фрески грецьких майстрів 17 ст. 2023 р.
Фреска «Чудесний лов риби» 12 ст. 2023 р.

Церква Спаса на Берестові – стародавня церква часів Київської Русі, пам’ятка архітектури національного значення, яка в 1990 році була включена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Точна дата будівництва храму невідома, ймовірно, його засновником є київський князь Володимир Мономах, а спорудили саму церкву за часів його правління між 1113 і 1125 роками.

Церква була родовою усипальнею Мономаховичів. У літописі вказується, що в ній були поховані дочка Мономаха Євфимія (1138), його син Юрій Долгорукий (1157) й онук Гліб (1171). Поховання не збереглися.

У 1240 році церкву зруйнували татаро-монгольські війська, вцілів тільки нартекс (приміщення при вході) й той не повністю. Припускають, що храм міг бути відбудований у 13-15 століттях. Якщо ж він і був відновлений, тоді в 1482 році його повторно зруйнували кримськотатарські війська.

У 1640-1643 роках церква Спаса була відбудована (не в первісних формах) за ініціативою та на кошти митрополита Петра Могили. Автором відбудови вважають італійського архітектора Октавіано Манчіні. У 1644 році церкву розписали грецькі майстри.

Під час реставраційних робіт 1751-1752 років до західної стіни прибудували мурований притвор, перетворивши будівлю на п’ятидільну церкву в стилі українського бароко.

У 1813-1814 роках за проєктом архітектора Андрія Меленського до притвору прибудували триярусну муровану дзвіницю в стилі класицизму.

У 1908 році церкву Спаса на Берестові передали Києво-Печерській лаврі. Наразі вона входить до складу монастиря, хоча й розташовується за його мурами.

У 1970 році за розписом 17 століття було виявлено фреску «Чудесний лов риби» 12 століття. На фресці зображено чотирьох апостолів у човні, які ловлять рибу, та одного, котрий пливе до берега, де стоїть Ісус Христос. Там зображені події із Євангелії, коли Христос явився своїм учням на Тиверіадському озері.

У 2017-2019 роках церкву Спаса на Берестові реставрували за проєктом архітекторки Тетяни Філіппової. Паралельно з тим проходило впорядкування території навколо храму, яке виконали за проєктом архітектурного бюро AER. Меценатом проєкту став В’ячеслав Москалевський (керівник кондитерської корпорації Roshen з 1995 року), котрий виділив на реставрацію 50 мільйонів гривень. Загалом реконструкція пройшла дуже вдало, колись усіяна бур’яном територія і обшарпана церква перетворилися на супер круту туристичну локацію Києва.

  • Дата будівництва – перша половина 12 століття
  • Архітектори – Оттавіяно Манчіні, Андрій Меленський
  • Архітектурний стиль – українське бароко, класицизм
  • Адреса – Київ, Печерський район, вул. Лаврська, 21К4
  • Станція метро – Арсенальна (відстань ≈1.2 км)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Кирилівська церква

Кирилівська церква
Кирилівська церква
Інтер’єр Кирилівської церкви
Інтер’єр Кирилівської церкви
Інтер’єр Кирилівської церкви
Інтер’єр Кирилівської церкви
Інтер’єр Кирилівської церкви
Фреска Михайла Врубеля 19 століття
Фреска Михайла Врубеля 19 століття
Інтер’єр Кирилівської церкви

Кирилівська церква була збудована в першій половині 12 століття. Це третя найстаріша споруда Києва часів Русі, що дійшла до наших днів у повністю збереженому стані. Засновником храму є Великий князь київський Всеволод Ольгович. За найпоширенішою версією храм побудували в 1140-1146 роках.

Кирилівська церква була складовою частиною Кирилівського монастиря та родовою усипальнею Ольговичів. У 1179 році там поховали дружину засновника храму Марію Мстиславівну, а в 1194 році його сина Святослава Всеволодовича.

Храм постраждав під час татаро-монгольської навали 1240 року, але зруйнований не був. Є певні згадки про послідуючі відновлювальні роботи, хоча якихось документальних підтверджень цьому немає, тому, найімовірніше, храм понад три століття перебував у занедбаному стані.

На початку 17 століття Кирилівська церква й монастир були відновлені за ініціативою князя Костянтина Острозького. Усі відновлювальні роботи та керування монастирем Острозький доручив ігумену Василю Красовському, котрий очолював обитель упродовж 1605-1614 років. Найбільшого розквіту Кирилівський монастир набув у 1681-1697 роках, коли його очолив ігумен Інокентій Монастирський.

У 1734 році церква сильно постраждала від пожежі. Під час відновлювальних робіт 1748-1760 років, які проходили під керівництвом архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського, споруда набула характерних рис українського бароко.

У 1786 році за наказом імператриці Катерини II Кирилівський монастир ліквідували, а всі його споруди передали під лікарню для душевнохворих. Кирилівська церква стала лікарняною церквою, причому її стіни всередині було потиньковано і побілено.

У процесі ремонтних робіт 1860 року священником Петром Орловським були виявлені фрески 12 століття. Під керівництвом протоієрея Петра Лебединцева пройшли перші роботи з відчищення
старовинних фресок від тиньку та пізніших нашарувань. У 1880-1889 під керівництвом професора Адріана Прахова пройшли головні реставраційні роботи.

У радянські часи храм закрили та перетворили його на музей, а дзвіницю і більшу частину муру зруйнували.

У 1990 роках в церкві поновилися богослужіння. Точний час і день проведення служб ми не знаємо, але здебільшого Кирилівська церква працює як музей. Ще там досить регулярно проводять музичні концерти.

Кирилівська церква – це беззаперечно одна з найвидатніших пам’яток України, яка чомусь немає широкої популярності. Зовні вона набула рис українського бароко, але всередині практично не зазнала жодних змін із часів Київської Русі. На вас очікує 800 кв. м унікальних фресок 12 століття, одна фреска 17 століття із зображенням ігумена Інокентія Монастирського та неймовірні фрески 19 століття.

  • Дата будівництва – перша половина 12 століття
  • Архітектор – Іван Григорович Григорович-Барський
  • Архітектурний стиль – українське бароко
  • Офіційний сайт – St-sophia.org.ua
  • Адреса – Київ, Подільський район, вулиця Олени Теліги, 12
  • Станція метро – Почайна (відстань ≈2.7 км)
  • Приналежність – Російська православна церква в Україні
Показати більше

Церква Успіння Богородиці Пирогощі

Церква Успіння Богородиці Пирогощі, Пирогоща
Церква Успіння Богородиці Пирогощі
Церква Успіння Богородиці Пирогощі

Церква Успіння Богородиці Пирогощі закладена київським князем Мстиславом Великим (Мстислав Володимирович) у першій половині 12 століття. Орієнтовна дата будівництва 1131–1135 або 1132–1136 роки, остання дата згадується в Іпатіївському літописі 1420-х років. Уперше ж церква згадується в стародавньому літописі «Слово о полку Ігоревім» кінця 12 століття. Пирогоща є першим київським храмом повністю збудованим із цегли, а не з каміння.

Однією з версій походження назви церкви є те, що її назвали на честь привезеної із Константинополя (нині Стамбул) ікони «Пірготісс» (у перекладі з грецької «вежа»). Тільки не дуже зрозуміло, чи то назва в ікони така, чи то тип ікони, що встановлюють в вежі, чи то на самій іконі були зображені вежі якогось візантійського монастиря.

У 1240 році храм був практично зруйнований монголо-татарами та понад два століття, найімовірніше, стояв руїною. У 1474 році його відновили, але вже в 1482 році він знову зазнав сильних руйнувань.

У 1613 році італійський архітектор Себастьян Брачі реконструював церкву, унаслідок чого вона набула стилістичних рис ренесансу. У другій половині 18 століття український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський, чий батько був старостою церкви, провів реконструкцію будівлі та збудував поруч дзвіницю в стилі українського бароко (чи перебудовував він саму церкву в стилі українського бароко ми точно сказати не можемо). На початку 19 століття, після низки пожеж на Подолі, церкву перебудував головний архітектор Києва Андрій Меленський, надавши їй тепер характерних рис класицизму. Також розібрали барокову дзвіницю та в 1835 році прибудували нову в стилі ампір.

Церква Богородиці Пирогощі розташовувалася на тодішній головній торговій площі Подолу, тому користувалася великою популярністю серед купців та ремісників. Загалом упродовж багатьох століть вона була однією з найпопулярніших церков міста та на декілька десятиліть стала головною православною церквою Києва, коли Софіївський собор тимчасово перейшов католикам (десь у межах 1596–1633 років).

У 1935 році більшовики повністю знищили церкву, яка попри всі руйнації та нищівні пожежі вистояла 800 років, але радянські часи ця стародавня пам’ятка не пережила. Найсумніше, що на той момент Пирогоща ще зберігала більшу частину своєї початкової будови 12 століття.

У 1997–1998 роках за проєктом архітектора Юрія Асєєва церкву Богородиці Пирогощі відтворили в гіпотетичних первісних формах 12 століття. Таке рішення неодноразово піддавалося нищівній критиці, церкву часто називають бутафорською. На момент будівництва, окрім вцілілого оригінального фундаменту, не було жодної інформації, який, власне, та церква мала вигляд сотні років тому. На противагу цьому були знімки початку 20 століття, по яким могли б відтворити її у формах, у яких вона була до знищення. Особисто нам сучасна церква подобається.

  • Інші назви – Церква Богородиці Пирогощої, Пирогоща
  • Дата будівництва – перша половина 12 століття (1997–1998 роки)
  • Архітектор – Юрій Асєєв
  • Офіційний сайт – Pyrogoscha.com.ua
  • Адреса – Київ, Подільський район, Контрактова площа, 1
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈250 м)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Церква Миколи Притиска

Церква Миколи Притиска
Церква Миколи Притиска

Церква Миколи Притиска збудована на початку 18 століття в стилі українського бароко. За деякими джерелами кошти на будівництво церкви дав київський поміщик Залізний Гріш. Довгий період часу вона мала статус однією з найстаріших споруд Подолу, бо її відносили до 1631 року будівництва, проте, дослідження 1980-х років довело, що церкву звели між 1695 і 1707 роками на місці старої дерев’яної церкви.

І якщо вас цікавить, що то за Притиска така у храму в його назві, то є дві легенди. За однією з них, у часи Київської Русі, біля притики (причалу) річки Почайни стояла одна з перших дерев’яних церков святого Миколая, на її честь і назвали сучасний храм. За іншою легендою, однієї ночі до храму вдерся злодій, але спрацювала православна система охорони й на крадія впала важка ікона з зображенням святого Миколая, притиснувши його.

У 1718 році церква сильно постраждала від пожежі. У 1789 році до храму прибудували дзвіницю з теплою Стрітенською церквою.

Під час великої пожежі на Подолі 1811 року церква знову сильно постраждала та невдовзі була відновлена під керівництвом архітектора Андрія Меленського. У 1880-х роках під керівництвом архітектора Ніколаєва церкву Миколи Притиска теж переобладнали на теплу й замінили дерев’яну огорожу на цегляну.

У радянські часи її закрили та довели до аварійного стану. Нині церква Миколи Притиска реставрована та в ній проходять богослужіння.

Оригінальний розпис храму до наших днів не дійшов. Найстаріші збережені фрагменти датовані 18 століттям. Частина фресок була намальована в першій половині 19 століття, зберігся договір 1833 року укладений із художником О. Суховєєвим на розпис храму. Ще частину фресок виконаних різними майстрами відносять до кінця 19 та початку 20 століття.

  • Інші назви – Храм святого Миколая Чудотворця
  • Дата будівництва – 1695–1707 роки
  • Архітектурний стиль – українське бароко
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Хорива, 5А
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈200 м)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Вознесенський собор, Трапезна церква та Воскресенська церква Флорівського монастиря

Вознесенська церква (1722-1732)
Трапезна церква (1695)
Воскресенська церква (1824)

Флорівський монастир – це найстаріший жіночий монастир Києва. Вважається, що монастир заснували в 16 столітті, але точна дата заснування невідома. Уперше монастир згадується у підтверджувальній грамоті польського короля Сигізмунда II Августа 1566 року.

Першою мурованою спорудою монастиря є Трапезна церква, яку зафіксували на плані Києва 1695 року. Зведена в стилі українського бароко, але ні точні роки будівництва, ні автор невідомі. Під час пожежі 1718 року церква сильно постраждала, а інші дерев’яні споруди монастиря практично всі згоріли.

На початку 18 століття до Фролівського монастиря перевели чорниць ліквідованого Вознесенського монастиря. Тоді ж монастир отримав подвійну назву Свято-Вознесенський Флорівський монастир, але більш вживаною назвою є просто Флорівський монастир.

У 1722–1732 роках невідомий автор в стилі українського бароко спорудив Вознесенський собор, котрий став головною спорудою монастиря. Його збудували на місці дерев’яного собору, який згорів у 1718 році.

Під час пожежі 1811 року монастир зазнав дуже сильних пошкоджень. Відбудовою монастиря керував архітектор Андрій Меленський. У 1824 році за проєктом звели Воскресенську церкву в стилі класицизму та низку монастирських споруд.

У радянські часи монастир закрили та використовували не за призначенням. Там розміщувалися різні майстерні та склади. За часів німецької окупації богослужіння поновилися. Станом на 1960-ті роки в користуванні чорниць був тільки собор, дзвіниця і деякі житлові приміщення. Наразі діяльність монастиря повністю відновлена.

  • Дата будівництва – 17-19 століття
  • Архітектор – Андрій Меленський
  • Архітектурні стилі – українське бароко, класицизм
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Фролівська
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈400м)
  • Приналежність – Російська православна церква в Україні
Показати більше

Дмитрівська церква

Дмитрівська церква
Дмитрівська церква
Дмитрівська церква

Дмитрівська церква збудована в 1757 році в стилі українського бароко. Це єдина вціліла будівля від храмового комплексу Костянтина та Єлени. Ймовірним автором роботи є український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський, автором саме Дмитрівської церкви та ще декількох споруд, увесь комплекс він не створював.

У 1920–1930 роках більшовики знищили храмовий комплекс Костянтина та Єлени, а церкву святого Дмитрія Ростовського частково розібрали та перебудували, щоби надати їй вигляд звичайної будівлі. У 1965 році будівлю пристосували під спортзал.

Нині в церкві проводять богослужіння. Станом на 2022 рік є плани з відновлення храму, але про відновлення всього комплексу справа не йде, бо на частині території комплексу тепер стоїть будівля Спеціалізованої школи №17.

  • Інші назви – Церква Дмитрія Ростовського, Димитріївська церква
  • Дата будівництва – 1757 рік
  • Архітектор – Іван Григорович Григорович-Барський
  • Архітектурний стиль – українське бароко
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Кирилівська, 6/8
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈550 м)
  • Приналежність – Російська православна церква в Україні
Показати більше

Свято-Покровська Подільська церква

Свято-Покровська Подільська церква
Свято-Покровська Подільська церква
Свято-Покровська Подільська церква

Свято-Покровська Подільська церква споруджена в 1766–1772 роках у стилі українського бароко. Автор роботи – український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський.

Сучасна Покровське церква була збудована на заміну старої дерев’яної Покровської церкви, котру в 1685 році звели на кошти грецького купця Миколи Тернавіота. Зі свого боку та дерев’яна церква була збудована на фундаменті дерев’яної вірменської церкви Різдва Пресвятої Богородиці, яка згоріла в 1651 році. Дослідники припускають, що остання могла насправді бути мурованою, а не дерев’яною, або, що й вона збудована на фундаменті ще старішої мурованої церкви.

Наприкінці 18 століття (за іншою версією в перші роки 19 століття) поруч із церквою збудували двоповерхову дзвіницю. Перший її поверх був мурованим, а другий дерев’яним.

Під час великої пожежі 1811 року церква разом із дзвіницею сильно постраждали, тому частина оригінальних елементів були втрачені. У 1824 році до західного фасаду церкви прибудували теплу церкву Іоана Воїна. У 1830 році надбудували другий мурований поверх дзвіниці, замість згорілого дерев’яного.

У середині 19 століття встановили іконостас виконаний за проєктом Івана Штрома та здійснили внутрішній розпис храму.

У 1930-х роках за наказом радянської влади розібрали оригінальний іконостас і закрили храм, переобладнавши його під архів. За часів німецької окупації богослужіння поновилися, завдяки чому тодішній настоятель храму Олексій Глаголєв зміг переховувати там єврейські сім’ї. Далі радянська влада знову закрила храм.

Нині Свято-Покровська Подільська церква знову відкрита для вірян. Всередині храму ви можете побачити частину збережених фресок 19 століття та сучасний іконостас встановлений у 1999 році.

  • Дата будівництва – 1766–1772 роки
  • Архітектор – Іван Григорович Григорович-Барський
  • Архітектурний стиль – українське бароко
  • Офіційний сайт – Pokrovska.org.ua
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Покровська, 7
  • Станція метро – Контрактова площа / Поштова площа (відстань ≈550 м)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Церква Миколи Набережного

Церква Миколи Набережного
Церква Миколи Набережного
Церква Миколи Набережного

Церква Миколи Набережного збудована в 1772–1775 роках у стилі українського бароко. Автор роботи – український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський. Церква стоїть неподалік берегу Дніпра, чим, ймовірно, і пояснюється її назва.

Припускають, що навпроти сучасної церкви Миколи Набережного ще з 11 століття стояла дерев’яна церква святого Миколая. За легендою її збудували на березі річки, де втопилося немовля, але після молитви батьків до святого Миколая, дитя знайшлося живим. Перша писемна згадка про ту церкву датується 1543 роком. У 1677 році вона згоріла. Згодом на її місці звели нову дерев’яну церкву, котра досить довго простояла поряд із новим мурованим храмом. Із середини 16 століття відомо про існування парафії Миколи Набережного.

У 1811 році новий мурований храм сильно постраждав від пожежі, але був відновлений у первісному вигляді.

У 1837 році храм розписали, а в 1852 році розписи поновили та дописали нові. Однак через декілька не дуже якісних реставрацій частину фресок було пошкоджено. У 1852 році встановили дерев’яний іконостас. Хоч і з втратами, але старі розписи та іконостас дійшли до наших днів.

У 1861–1863 роках із західного боку храму спорудили дзвіницю з теплою церквою, що стилістично повністю відрізняється від головної споруди. Перша дерев’яна дзвіниця згоріла в 1811 році, а другу дерев’яну розібрали в 1847 році.

Церква Миколи Набережного була єдиним храмом, де богослужіння в радянські часи не припинялися аж до 1960 року. Потім її все-таки закрили, проте, невідомо, чи переоблаштували її на склад, архів або клуб. На початку 1990-х років церкву передали церковній громаді.

Візуально церква Миколи Набережного трохи схожа на Трьохсвятительську церкву в селі Лемеші, котру часто приписують Івану Григоровичу-Барському.

  • Дата будівництва – 1772–1775 роки
  • Архітектор – Іван Григорович Григорович-Барський
  • Архітектурний стиль – українське бароко
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Григорія Сковороди, 12
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈600 м)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Володимирський собор

Володимирський собор (Київ)
Володимирський собор (Київ)

Володимирський собор збудований у 1862-1882 роках на честь київського князя Володимира Великого. Ініціатором спорудження собору був митрополит Філарет (Амфітеатров). Так митрополит хотів до прийдешньої річниці 900-ліття Хрещення Русі уславити ім’я видатного князя, котрий, власне, у 988 році й охрестив Київську Русь.

На початку 1850-х років схвалили масштабний проєкт храму розроблений архітектором Іваном Штромом. Також було вирішено, що майбутній собор має бути побудований на пожертви вірян, але зібраних коштів виявилося менше ніж потрібно для реалізації першочергового задуму. Для зменшення кошторису запросили архітектора Павла Спарро, який суттєво переробив проєкт Штрома, зменшивши храм ледь не вдвічі. Безпосереднім же керівником будівництва призначили архітектора Олександра Беретті, який теж вніс свої зміни в проєкт, навпаки збільшивши храм.

У 1962 році розпочалося будівництво собору, проте, через помилки допущені на етапі проєктування та постійне намагання зекономити, у 1966 році стіни дали сильні тріщини. Надалі до будівництва залучили архітектора Рудольфа Бернгарда, який зробив точні математичні розрахунки та знайшов розв’язання всіх проблем. У 1882 році собор успішно добудували.

У 1885-1896 роках храм розписали під керівництвом професора Адріана Прахова. 20 серпня 1896 року Володимирський собор освятили.

У 1929 році більшовики закрили собор та облаштували там антирелігійний музей. У 1944 році богослужіння поновилися, але відбувалися лише з дозволу владу. У 1960-х, коли новим митрополитом став Філарет (Денисенко), собор повноцінно відновив свою діяльність. У 1992-2018 роках Володимирський собор був кафедральним храмом (головним) Української православної церкви Київського патріархату, котру очолював усе той самий Філарет.

  • Дата будівництва – 1862–1882 роки
  • Архітектори – Іван Штром, Павло Спарро, Олександр Беретті, Рудольф Бернгард, Володимир Ніколаєв
  • Архітектурний стиль – неовізантійський
  • Офіційний сайт – Katedral.org.ua
  • Адреса – Київ, Шевченківський район, бульв. Тараса Шевченка, 20
  • Станція метро – Університет (відстань ≈350 м)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Свято-Покровський собор

Свято-Покровський собор
Свято-Покровський собор
Свято-Покровський собор

Свято-Покровський собор збудований у 1895–1897 роках в пам’ять про митрополита Платона. Ініціатива створення першого храму на Солом’янці належала тодішньому міському голові Степану Сольському. Автором роботи став архітектор Іполит Ніколаєв.

У 1914 році за проєктом архітектора Костянтина Сроковського храм перебудували, його площа збільшилася майже вдвічі та з’явилася триярусна дзвіниця.

У радянські часи церкву не зруйнували, але була знищена дзвіниця та демонтовані церковні бані. Це було зроблено для того, щоби храм мав вигляд звичайної будівлі. У 2000-х роках за часів незалежної України храм повністю відновили.

  • Інші назви – Платонівська церква, Покровська церква
  • Дата будівництва – 1895–1897 роки
  • Архітектори – Іполит Ніколаєв, Костянтин Сроковський
  • Офіційний сайт – Pokrova-sobor.kyiv.ua
  • Адреса – Київ, Солом’янський район, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 20/1
  • Станція метро – Вокзальна (відстань ≈1.1км)
  • Приналежність – Православна церква України
Показати більше

Церква Миколи Чудотворця на воді

Церква Миколи Чудотворця на воді

Церква Миколи Чудотворця на воді – це перший православний храм у Європі, який повністю розташовується на воді. 12 серпня 2003 року заклали першу палю, а вже 7 липня 2004 року храм освятили та провели перше богослужіння. Ініціатором створення храму є Микола Славов, колишній президент судноплавної компанії «Укррічфлот». Автори проєкту – архітектори Юрій Лосицький та Олена Мірошниченко.

За основу сучасного храму взяли дерев’яну капличку збудовану в 1900 році Товариством порятунку на воді. Вона стояла на березі біля причалу поряд із Поштовою площею. Проте, в 1930-х роках капличка була зруйнована радянською владою.

Церква Миколи Чудотворця стоїть на Дніпрі в дуже мальовничому місці. На фоні ви можете побачити Труханів острів, Парковий пішохідний міст, зелені Печерські пагорби та ще багато чого цікавого.

  • Дата будівництва – 2003–2004 роки
  • Архітектори – Юрій Лосицький, Олена Мирошніченко
  • Архітектурний стиль – українське необароко
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька
  • Станція метро – Поштова площа (відстань ≈800 м)
  • Приналежність – Російська православна церква в Україні
Показати більше

Дзвіниця церкви Миколи Доброго

Дзвіниця церкви Миколи Доброго
Дзвіниця церкви Миколи Доброго
Дзвіниця церкви Миколи Доброго

На початку XVII століття, на місці майбутньої дзвіниці, гетьман Війська Запорозького Самійло Кішка звів дерев’яну церкву на честь Миколая Чудотворця. Зробив він це на знак подяки після свого порятунку з турецького полону, де майже 25 років був прикутий до весла на галері, але на 70 році життя зумів організувати повстання та повернутися додому. Але на початку XVIII століття церква згоріла.

На місці згорілого храму в 1706–1716 роках під керівництвом і коштом священника Симеона спорудили муровану церкву Миколи Доброго та дзвіницю, на другому поверсі якої облаштували церкву святого Симеона Стовпника. У 1718 році церква сильно постраждала від пожежі й наприкінці XVIII століття була розібрана. На щастя, дзвіниця вціліла та в 1781 році була перебудована українським архітектором Іваном барським.

У 1800–1807 роках за проєктом архітектора Андрія Меленського збудували нову церкву Миколи Доброго. У 1811 році храм разом із дзвіницею знову сильно постраждали від пожежі, але були відновлені. У 1930-х роках більшовики зруйнували церкву та побудували на її місці ліцей «Поділ» №100.

Це справжнє диво, що дзвіниця церкви Миколи Доброго дійшла до наших днів, що її не розібрали після пожежі та, що її не знищили при будівництві ліцею. Наразі на другому поверсі дзвіниці проводяться богослужіння.

  • Дата будівництва – 1716 рік
  • Офіційний сайт – Mykoly-dobrogo.org.ua
  • Адреса – Київ, Подільський район, вул. Покровська, 6
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈450 м)
  • Приналежність – Українська греко-католицька церква
Показати більше

Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі

Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі
Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі
Іконостас в церкві Святого Миколая
Розписи на стелі в церкві Святого Миколая
Ікона та розписи на стінах у церкві Святого Миколая
Ікона та розписи на стінах у церкві Святого Миколая
Розписи на стінах у церкві Святого Миколая
Крипта Аскольда
Саркофаг Аскольда
Крипта Аскольда

Церква Святого Миколая розташовується на території історичної місцевості Аскольдова могила, де за легендою в 882 році князь Олег Віщий вбив братів Аскольда й Діра та захопив владу в Києві. Аскольда поховали на місці його вбивства й ще в 10 столітті княгиня Ольга збудувала над його могилою дерев’яну церкву Святого Миколая (ім’я Миколай було прийняте Аскольдом під час хрещення в 867 році).

Багато століть при церкві діяв монастир, перша згадка про монастир датується 1036 роком. Наприкінці 17 століття неподалік Аскольдової могили (сучасна площа Слави) спорудили новий монастирський комплекс, куди невдовзі переїхали ченці. На Аскольдовій могилі залишилося монастирське кладовище та стара церква Святого Миколая, яка стала цвинтарною.

У 1786 році монастирський цвинтар став міським, де почали ховати видатних та заможних людей.

У 1809–1810 роках на місці дерев’яного храму Святого Миколая за проєктом архітектора Андрія Меленського була збудована мурована церква-ротонда в стилі ампір. Кошти на будівництво надав купець Самійло Мещеряков, побажавши у такий спосіб увіковічити пам’ять своєї померлої дружини, яка була похована на Аскольдовій могилі.

У 1815 році стіни храму розписали. У 1856 році стіни розписали вдруге. У 1861 році церкву разом із кладовищем огородили кам’яною стіною та звели надбрамну дзвіницю. У 1893 році спорудили іконостас із білого італійського мармуру. У 1899–1901 роках за проєктом архітектора Євгена Єрмакова спорудили нову дзвіницю.

У 1846 році Тарас Шевченко намалював етюд «Аскольдова могила», на якому зображена церква Святого Миколая. Копію цієї роботи ви можете побачити біля головного входу до храму.

У радянські часи церкву закрили та переобладнали під ресторан і зруйнували всі інші монастирські споруди. Також було знищено цвинтар із сотнями поховань та десятками унікальних склепів, лише поодинокі поховання перенесли. Далі фактично на кістках заклали парк.

У 1990-х церкву передали релігійній громаді. Її відновили в первісному вигляді та наново розписали, на нашу думку, розписи вийшли досить такими фотореалістичними. Під церквою є склеп, куди можна спуститися та побачити саркофаг Аскольда. Сам саркофаг пустий і встановлений не так давно. Наразі достеменно невідомо, де саме розташовується могила Аскольда та, чи був він взагалі там колись похований.

У 2016–2017 роках за проєктом архітектора Юрія Бородкіна звели дзвіницю. У 2019 році в дзвіниці встановили карильйон – рідкісний для нашої країни ударний музичний інструмент, що має клавіші та педалі з’єднані з дзвонами (51 дзвін у нашому випадку). Передзвін можна почути не тільки на свята, а й у звичайні дні.

  • Дата будівництва – 1809–1810 роки
  • Архітектор – Андрій Меленський
  • Архітектурний стиль – ампір
  • Офіційний сайт – Askoldova-mohyla.org
  • Адреса – Київ, Печерський район, Паркова дорога, 1
  • Станція метро – Арсенальна (відстань ≈1.2 км)
  • Приналежність – Українська греко-католицька церква
Показати більше

Синагога Бродського

Синагога Бродського (Київ), Пам’ятка архітектури
Вхід до молитовного залу
Всередині молитовного залу
Молитва в синагозі Бродського

Синагога Бродського була збудована в 1897–1898 роках у неомавританському стилі. Синагогу звели коштом, а також за ініціативою відомого українського цукрозаводчика та мецената єврейського походження Лазаря Ізраїльовича Бродського. Автор роботи – Київський архітектор німецького походження Георгій Шлейфер.

Синагога пропрацювала зовсім недовго після свого відкриття в 1898 році, уже в 1926 році радянська влада її закрила. У 1955–1997 роках там працював Київський державний академічний театр ляльок, але вже в 1997 році синагога відновила свою діяльність. У 1970-х роках частину будівлі перебудували та добудували фасад.

Для свого саморозвитку ви можете без проблем зайти всередину та більш детально ознайомитися з юдаїзмом. Для цього не обов’язково бути юдеєм, вам видадуть кіпу і дадуть спокійно прогулятися синагогою та все роздивитися.

  • Інші назви – Центральна синагога Києва
  • Дата будівництва – 1897–1898 роки
  • Архітектор – Георгій Шлейфер
  • Архітектурний стиль – неомавританський
  • Адреса – Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 13
  • Станція метро – Палац Спорту (відстань ≈100 м)
Показати більше

Мечеть «Ар-Рахма»

Мечеть «Ар-Рахма»
Мечеть «Ар-Рахма»
Мечеть «Ар-Рахма»
Мечеть «Ар-Рахма»
Мечеть «Ар-Рахма»
Мечеть «Ар-Рахма»

Мечеть «Ар-Рахма» (в перекладі з арабського означає «милосердя») розташовується на горі Щекавиця, біля старого мусульманського кладовища. Будівництво першої мечеті Києва почалось у 1994 році, саме тоді був закладений перший камінь. У 1998 році мусульмани вже отримали змогу молитися в одній із будівель. У 2007 році через велику кількість вірян було прийнято рішення про збільшення площі мечеті. Остаточне будівництво завершили в листопаді 2011 року. Автори проєкту – український архітектор Олександр Комаровський та сирійський архітектор Рідван Маджзуб. Після смерті Комаровського у 2002 році, проєкт завершували український архітектор Сергій Бабушкін та кавказький архітектор Ходжа Ахмад.

Уперше мечеть у Києві мусили збудувати ще в 1913 році, але початок війни та прихід до влади більшовиків унеможливили це. Упродовж 20 століття мусульмани хотіли побудувати мечеть, що стало можливим лише після проголошення незалежності України. 9 вересня 1992 року Ахмед Тамім заснував Духовне управління мусульман України (релігійна організація, що об’єднує в собі більше ніж 300 мусульманських громад), після чого й розпочалася історія мечеті.

На території мечеті є молитовний зал, мінарет (висока вежа з якої мусульман закликають до молитви), медресе (навчальний заклад у мусульман), адміністративний корпус, видавництво, шлюбний зал та зал для урочистих заходів.

  • Дата будівництва – 1994–2011 роки
  • Архітектори – Олександр Комаровський, Рідван Маджзуб, Сергій Бабушкін, Ходжа Ахмад
  • Адреса – Київ, Шевченківський район, вул. Лук’янівська, 46
  • Станція метро – Контрактова площа (відстань ≈1.2 км)
  • Приналежність – Духовне управління мусульман України
Показати більше

Мапа

Інші храми

Храм Св. Андрія Первозванного на площі Андрія Первозванного.

Свято-Покровський собор на Оболонській набережній.

Храм Різдва Христового на Оболонській набережній.

Церква ікони Божої Матері Свято-Покровського Голосіївського монастиря.

Підтримайте наш сайт

Вандрівка працює та активно розвивається з 2015 року, але в нас немає реклами чи спонсорів і ми нічого не продаємо. Водночас створення нового авторського контенту потребує коштів та дуже багато часу.

Фінансово підтримати нас ви можете через українську платформу донатів Donatello. Там немає складної й заплутаної реєстрації, як на аналогічних платформах, а мінімальний платіж становить всього 5 грн.

Підписатися
Повідомлення про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі